Перший звіт про  геноцид в Україні – промовисті висновки міжнародних дослідників

Опубліковано звіт «Незалежний правовий аналіз порушення Російською Федерацією Конвенції про геноцид в Україні та обов'язку запобігти».

Коротко про головне

Аналітичний звіт і доповідь підготувала команда американського Інституту «New lines»  та канадського Центру Рауля Валленберга. Серед колективу – дослідники, які вивчали геноциди рохінджа та уйгурів, зокрема підготували перший звіт, який засвідчив факт геноциду у Сіньцзяні у розумінні Конвенції про геноцид 1948 року, зазначено у публікації пабліку волонтерської ініціативи фактчекерів НотаЄнота.

Коротко про висновки

Експерти дійшли до висновку, що росія як держава несе відповідальність за порушення Статті II та Статті III (c) Конвенції про геноцид, якої вона зобов’язана дотримуватись. Вони також зробили висновок, що існує, безсумнівно, дуже серйозний ризик геноциду. У свою чергу,  Конвенція про геноцид покладає на Держави-підписанти зобов’язання вживати належних дій, щоб сприяти запобіганню геноциду та захисту вразливого населення України від неминучої загрози геноциду.

Обґрунтування 

Українська національна група визнається на національному й  міжнародному рівнях, а також росією в офіційних міждержавних відносинах. Отже, ця група є захищеною Конвенцією про геноцид.

Експерти зазначають, що відповідно до Статті III (c) Конвенції про геноцид, пряме та публічне підбурювання до скоєння геноциду є окремим злочином, незалежно від того, чи призведе воно до геноциду.

Дослідники зафіксували те, що російські посадовці та коментатори державних ЗМІ неодноразово заперечували  існування української ідентичності, маючи на увазі, що ті, хто ідентифікують себе як українці, загрожують єдності росії або потурають нацизму, і тому заслуговують  на покарання.

Є така технологія «звинувачення у дзеркалі». Аналітики зазначають, що це найпотужніша історично повторювана форма підбурювання, коли зловмисник звинувачує цільову групу в плануванні тих звірств, які він сам має намір скоїти,  зображуючи таргетовану групу як екзистенційну загрозу, а насильство над нею – самозахистом та необхідністю. Президент путін та російські посадовці звинуватили Україну у скоєнні геноциду або винищенні цивільного населення на контрольованих російськими сепаратистами територіях як привід для вторгнення в Україну.

Вживаючи терміни «денацифікація» та дегуманізація, російські посадовці та державні ЗМІ зображають значну частину чи ціле покоління українців як нацистів і смертельних ворогів, перетворюючи їх на легітимну чи необхідну мішень для знищення.

«У російському контексті організована державою кампанія з підбурювання відверто пов’язує нинішнє вторгнення з екзистенційною війною Радянського Союзу з нацистською Німеччиною – посилюючи вплив пропаганди на російську аудиторію з метою скоєння або схвалення масових звірств», - пояснюють дослідники.

Кремль заперечує звірства, скоєні його силами, і винагороджує солдатів, підозрюваних у масових вбивствах в Україні, надаючи солдатам можливість скоювати, а російській громадськості схвалювати подальші злочини.

Також аналітики звертають увагу на намір геноциду, тобто намір знищити (захищену групу) як таку, повністю чи частково. П’ять актів геноциду – вбивство,  заподіяння серйозної шкоди, умисне створення умов життя, розрахованих на фізичне  знищення, вжиття заходів із запобігання народженню та насильницька передача дітей до іншої групи – також можуть вказувати на наміри геноциду, якщо розглядати їх у  сукупності. І експерти знайшли докази, які чітко вказують на намір геноциду українців з боку рф.

Також вони детально розписують модель геноциду, яку застосовує росія по відношенню до українців:

1. Масові вбивства: розстріли, катування перед смертю, розстріли з близької відстані, розправа у Бучі, братські могили. «Кількість братських могил у підконтрольних росії районах швидко збільшується, як задокументували слідчі та супутникові знімки, хоча повний масштаб вбивств не буде відомий, доки не буде отримано доступ до зон, контрольованих російськими силами», - сказано у звіті.

2. Умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори.

3. Невибіркове бомбардування житлових районів.

4. Російські воєнні облоги: умисне та систематичне створення умов, що загрожують життю. Експерти зазначаються, що російські війська одночасно й свідомо створюють умови життя, розраховані на фізичне знищення. Вони знищують критичну інфраструктуру, атакують заклади охорони здоров’я, серед яких пологові будинки, знищують та вилучають гуманітарну допомогу, товари першої необхідності, а також зерно.

5. Серед актів геноциду також фіксують велику кількість зґвалтувань та насильства.

6. Росія повідомила про переселення понад мільйона людей з України до росії від початку вторгнення, у тому числі понад 180 000 дітей. Біженці та посадовці повідомляють, що їх переміщували силою або під загрозою застосування сили. Насильницьке переміщення українських дітей до росії є актом геноциду згідно зі Статтею II (e) Конвенції про геноцид.

На Держави покладається правове зобов’язання запобігати геноциду за межами своїх кордонів, одразу як серйозна загроза геноциду стає їм відомою – цей поріг є чітко встановлений в цьому звіті, а отже Держави тепер  не можуть заперечувати знання про нього. К

онвенція про геноцид покладає на Держави мінімальне правове зобов’язання вживати належних дій, щоб сприяти запобіганню геноциду та захисту вразливого населення України від неминучої загрози геноциду.

Ознайомитися з текстом звіту повністю можна тут

Фото  Pexels